Laud - Людина-пес

Хоч і лежать, чого й не б'ють,
Той полежать не дають.
Ледь да чому тебе ж, о суко,
І ми самі, наші внуки,
Миром люди проклинуть,
Не проклинуть, а тільки плюнуть.
На тихо дої нищенят,
Що ти щепила, о муко,
О муко,
Скорб моя,
Моя печаль.

Людина - пес,
Людина - пес,
Зростає его до небес.
Та раптом світ його злама
І зникне пиха, наче тьма.
Людина - пес,
Людина - пес,
Зростає его до небес.
Та раптом світ його злама
І зникне пиха, наче тьма.

Ау ау ау ау ау ау ау
Ау ау ау ау ау ау ау ау
Чи ти мене що кличуть псами,
Царі з міністрами, рабами,
Тебе о люту зацькують,
Не зацькують, а люде тихо.
Без всякого лиха
Царя до ката поведуть.
О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о
На-на-на-на-на-на-на

Людина - пес,
Людина - пес,
Зростає его до небес.
Та раптом світ його злама
І зникне пиха, наче тьма.
Людина - пес,
Людина - пес,
Зростає его до небес.
Та раптом світ його злама
І зникне пиха, наче тьма.

Ау ау ау ау ау ау ау ау
Ау ау ау ау ау ау ау ау
Ау ау ау ау ау ау ау ау
Ау ау ау ау ау ау ау ау