Mavkar - Чому Я Мовчу

У мені живе чудовисько,
що їсть мою душу ночами.
Я з ним виріс, звик, приріс
і тепер не знаю де я, а де воно.
І поруч з цим хаосом
з'явилась людина, що дивиться в мене глибше за всіх.
Вона бачить не шрами, бачить серце, якому важко битись.
Вона каже: "Ти достойний любові".
А я не знаю, що відповісти,
бо коли хтось тягне мене до світла,
я відчуваю тільки темряву в собі.
Чому я мовчу, коли мене люблять?
Чому холод у грудях, коли хтось тягнеться ближче?
Може, я зламаний так глибоко,
що не вмію повірити в світле?
Чому я мовчу, коли мені простягають руку?
Чому всередині пусто, коли мало би бути тепло?
Може, я просто звик до несправедливості
і не вірю, що любов буває моя?
Ах, отже, вона прийшла без вимог,
просто сіла поруч і сказала:
"Я бачу в тебе справжнього."
А я дивився в землю, бо боявся,
що якщо подивлюсь у відповідь -
увижу те, що давно ховаю.
Я не відчуваю нічого,
і це болить сильніше, ніж будь-яка зрада,
бо вона заслуговує серця.
А я можу дати тільки пустоту.
І я питаю себе:
чи я не здатний любити,
чи просто занадто довго живу у темряві,
щоб повірити у світло?
Чому я мовчу, коли мене люблять?
Чому холод у грудях, коли хтось тягнеться ближче?
Може, я зламаний так глибоко,
що не вмію повірити в світле?
Чому я мовчу, коли мені простягають руку?
Чому всередині пусто, коли мало би бути тепло?
Може, я просто звик до несправедливості
і не вірю, що любов буває моя?
Може я боюсь не любові,
а того, що знову втрачу?
Бо кожен раз, коли я був щирим,
світ забрав те, що дав.
Може тому я холодний,
коли хтось приходить з теплом?
Бо я не знаю,
чи маю право на нього.
Вона каже: "Я поруч",
а я хочу відповісти,
але слова тонуть у горлі.
Я не знаю, чому так, але я хочу навчитись відчувати знову.
Поки що я мовчу,
але я намагаюсь бути живим.